Генетична історія населення України: від перших мисливців до Скіфії та античних міст до сьогодення
- Перші мешканці території України: мисливці на мамонтів і неолітичні культури Найдавніші відомі мешканці території України були представниками європейських мисливців-збирачів (Eastern European Hunter-Gatherers, EHG), які проживали тут ще в епоху пізнього палеоліту (~30 000 – 10 000 років тому).
Генетичні дослідження кісткових останків з Мізинської стоянки (~20 000 років до н.е.) показують, що ці мисливці мали гаплогрупу R1a та I2a, які пізніше зустрічаються у давніх землеробських культурах України (Mathieson et al., 2018). Вони поступово змішувалися з прибулими землеробами Близького Сходу (~7000 р. до н.е.), що сформувало неолітичні культури, зокрема Трипільську культуру. Генетичний аналіз трипільських поховань (Antonio et al., 2019) показав, що носії цієї культури мали гаплогрупи G2a та E1b, характерні для ранніх землеробів Анатолії, але поступово асимілювалися зі степовими племенами.
Цікаво, що на Мізинській стоянці були знайдені найдавніші з відомих археологам зображення свастичного знаку, меандру, виконані на кістці мамонта, першого викопного музичного інструменту(музичний браслет з кістки мамонту)
- Ямна культура та її вплив на Європу Близько 3300 р. до н.е. на території сучасної України поширилася Ямна культура, яка мала величезний вплив на Європу.
Дослідження (Haak et al., 2015) підтвердили, що Ямна культура була домінуючим джерелом R1b-M269 – гаплогрупи, яка сьогодні є найпоширенішою в Західній Європі. Ямники також мали змішане походження, включаючи місцевих мисливців-збирачів та неолітичних землеробів. Саме вони стали основними предками індоєвропейських народів, які пізніше розселилися по всій Євразії.
- Скіфи: чи були вони автохтонними нащадками ямників? Генетичні дослідження скіфських поховань (Krzewińska et al., 2018; Unterländer et al., 2017) показали, що:
Скіфи були генетично різнорідною групою, сформованою під впливом як ямників, так і азійських степових народів. Основні гаплогрупи: R1a-Z93 (індоарійське походження), Q1a (центральноазійський вплив), C2 (монголоїдна складова у частини пізніх скіфів). Аналіз мітохондріальної ДНК (жіночої лінії) показав, що скіфи мали тісний зв’язок із населенням бронзового віку України, але також містили гени, характерні для кочовиків Алтаю та Центральної Азії. Це підтверджує теорію, що скіфи сформувалися з місцевого населення степової зони (нащадків Ямної культури), але зазнали впливу міграцій із Сходу.
- Античні грецькі колонії та їхній генетичний вплив У VIII–V ст. до н.е. на узбережжі Чорного моря виникли грецькі колонії (Ольвія, Херсонес, Тіра, Пантікапей).
Аналіз поховань у грецьких некрополях (Damgaard et al., 2018) показав наявність середземноморських гаплогруп (J2, E1b, G2), характерних для Греції та Анатолії. Проте місцеве населення (скіфи та фракійці) також залишило свій генетичний внесок, що призвело до утворення змішаних елліно-скіфських груп. Це підтверджується антропологічними дослідженнями: у грецьких колоніях часто зустрічаються антропологічні риси як європеоїдного середземноморського типу, так і північного (скіфського) типу. Отже, греки залишили генетичний слід на півдні України, але в меншій мірі вплинули на генетичний склад центральних і північних регіонів.
- Курганні культури Багато давніх культур, що існували на території України, належать до курганної традиції поховань. Найвідоміші з них – Ямна культура, культура шнурової кераміки та культура кулястих амфор.Характерною рисою всіх цих культур був поховальний обряд: покійників ховали у прямокутних ямах, у давнину посипаючи їх червоною вохрою. Пізніше цей обряд трансформувався у сучасну традицію прикрашати домовини червоними гвоздиками. Кургани насипалися над могилами всіх соціальних станів, а для вождів і царів вони були особливо великими.
- Кримські татари: Генетичні дослідження кримських татар (Kushniarevich et al., 2015) показують, що вони є нащадками різних етнічних груп, які населяли Крим у давнину, включаючи таврів, скіфів, сарматів, половців та огузів. Їхній генофонд містить як степові, так і середземноморські компоненти, відображаючи складну історію регіону.
- Караїми та кримчаки: окремі етнічні групи Криму Генетичні дослідження показують, що караїми мають спорідненість з євреями, але з домішками місцевого населення Криму. Кримчаки – це окрема група євреїв, які сформувалися в Криму, поєднуючи семітське та місцеве європейське коріння.
- Вірмени та євреї-ашкеназі: нові хвилі переселенців Вірмени з’явилися в Україні ще в Київській Русі та особливо в середньовіччі, залишивши значний слід у культурі та генетиці.
- Ашкеназі-євреї переселялися в Україну після вигнання з Центральної Європи, хоча легенди пов’язують їхнє перше прибуття ще з часів скіфських походів на Близький Схід.
