Труханів острів — це острів на Дніпрі, що знаходиться навпроти центральної частини Києва, між головним річищем Дніпра на заході та одним з рукавів гирла Десни -Чорториєм на сході. Його площа становить близько 450 гектарів. Сьогодні острів представляє собою популярну рекреаційну зону з великою кількістю пляжів, водними станціями, спортивними спорудами, ресторанами та будинками відпочинку, а також добре озеленений і з’єднаний з правим берегом пішохідним Північним та Парковим мостами.
острів Труханів і Тризуб
За часів Київської Русі на території острова розташовувалося селище «Ольжичі», яке належало княгині Ользі.
тут був бобер
Походження назви
Дослідники вважають, що назва «Труханів острів» може походити від імені половецького хана Тугорхана, у часи якого (кінець XI століття) тут, за переказами, розміщувалася резиденція його дочки, дружини київського князя Святополка.
Ландшафт та природні умови
Сучасний ландшафт Труханового острова — це результат діяльності останнього льодовика і течії річок Десна і Дніпро . Сам острів знаходиться у дельті Десни, де вона з двох боків огинає острів. Територія охоплює різні природні зони: зелені лісові масиви, відкриті простори та ділянки, що періодично змінюються під впливом паводків. Такий рельєф створює сприятливі умови для життя різних видів рослин і тварин, серед яких знаходяться види, що перебувають під охороною. Тут можна зустріти косулі, оленів, зайців, лосів і бобрів.
вид на північну частину островавид з Труханового острову на південь, Київпростори острова
Парк Муромець
Природоохоронна територія, де збереглись природні ландшафти і оселі диких тварин, рослин, комах. Місце дуже популярне серед велосипедистів Києва для прогулянок вихідного дня. Північна частина острову – дика природа з ґрунтовими стежками, на південь від Північного мосту – велодоріжка, що через Парковий пішохідний міст виводить в центр Києва, на Хрещатик.
Острів Тризуб
Поруч із Трухановим островом розташований невеликий острів, який носить назву Тризуб. Його форма нагадує символ української державності. Маршрут навколо нього є популярним для веслування на байдарці чи сап дошці.
Спортивне містечко Х-парк
Х-парк — це сучасний рекреаційний комплекс, створений на базі природних ресурсів Труханового острова.
Тут є канатна дорога для занять вейк-бордінгом, прокат байдарок, сап-дощок, прокат велосипедів. Також можна зупинитись на ночівля, попаритись ввечері в бані і покупатись в Дніпрі чи Десенці. Звідси ж починаються організовані одноденні подорожі по Трухановому острову і навколо.
вид з острова на Північний і Подільський мости, Київ, спортивне містечко Х-парк
Пирогів – це унікальний комплекс під відкритим небом, який вже багато десятиліть зберігає зразки традиційної народної архітектури та побуту більшості етно-культурних районів України.
Створення
Перші кроки з реалізації проєкту здійснювалися за участю спеціалістів з історії, архітектури та етнографії. Завдяки зусиллям державних установ і місцевих громад було розпочато пошук, документацію та евакуацію унікальних споруд з різних куточків України. Будівлі ретельно розбирали на частини, транспортували і відновлювали на новому місці з максимальною збереженням автентичності. Офіційне відкриття музею відбулося в 1960–70-х роках, і з тих пір він постійно доповнюється новими експонатами.
Процес перевезення і відновлення
Будівлі перевозилися шляхом розбирання на окремі елементи, що дозволяло транспортувати їх з віддалених сіл та регіонів. Потім на території музею проводили реставраційні роботи із збереженням оригінальних матеріалів і конструктивних рішень.
Фахівці ретельно відновлювали кожну споруду, зберігаючи автентичність форм, оздоблень та декоративних елементів. Також було перевезено автентичні побутові речі, ремісницькі майстерні з приводоми від колеса. яке крутить кінь, сільськогосподарські інструменти, меблі, ікони ін.
Представлені регіони
У музеї «Пирогів» представлені зразки традиційної архітектури з більшості областей України. Серед них можна виділити:
Середня Наддніпрянщина: Фото демонструють типові українські хати з солом’яними стріхами, кам’яні церкви та господарські споруди. Відчутна традиційність сільського побуту й стриманість оздоблень.
Церква Святої Параскеви із села ЗарубинціМихайлівська церква із села Дорогинка Київської областіЦерква Святої Параскеви із села ЗарубинціХата із села Таборів Київської областіШкола із села Лоташеве, Черкащина
Полісся;
Воскресенська церква із села Кисоричі, Рівненщина
Полтавщина і Слобожанщина
Поділля:
Хата із села Луги і Миколаївська церква із села Зелене
Карпати:
У Карпатах хата і господарські споруди часто об’єднувалися під одним дахом або розташовувалися окремо. Огорожі могли бути плетеними, дерев’яними або кам’яними (часто у вигляді валу, обсадженого терням). Також ставилися комори, стодоли, клуні, стайні, хліви, погребиці, шопи, возовні, колешні тощо. Інколи двір будувався у вигляді гражди – коли всі будівлі стоять чотирикутником, утворюючи закритий внутрішній двір
Південь
Кам’яний вітряк з села Олександрівка Білозерського району Херсонської області
Кожен регіон представлений через автентичні експонати, що ілюструють багатогранність української народної архітектури.
Матеріали та умови: Архітектура житлових і господарських будівель формується природними та кліматичними умовами. Основні матеріали – глина, дерево, очерет, камінь. У лісистих районах використовують бвільше дерева, у степових – глину, солому, камінь, а в лісостепу – суміш матеріалів.
Типова українська хата: Незважаючи на регіональні відмінності, характерна тридільна хата з входом з південної сторони. Вхід веде до сіней, з яких одна частина утворює “світлицю” (хату), а інша – комору. Перегородки, що відділяють кімнати, мають назви “ванькир” (приховані кімнати) та “хитя”/”хитка” (прибудовані приміщення).
При вході в сіні розташовується піч з однієї сторони і “мисник” (полиця для посуду) з іншої. Між піччю та стіною знаходиться “піл” – місце для сну. На покуті встановлюється стіл із лавами та ослоном, а також розвішуються домашні ікони, прикрашені квітами, зіллям та вишиваними рушниками. Інші елементи меблювання включають оздоблені скрині, жердки для одягу та, за наявності немовлят, колиску.
Млини
Водяні млини: З’явилися в XII столітті, поділяються на наливні (більш поширені) та підливні. Вони стали важливою частиною місцевого ландшафту, як і вітряки.
Вітряки:
За конструктивним вирішенням вітряки поділяються на два типи: стовпові (козлові) та шатрові. Стовпові вітряки, які вважають давнішими, прийшли в Україну завдяки німецькій традиції – тому їх іноді називають німецькими. Шатрові вітряки, що з’явилися в 1650 році в Голландії, ще отримали назву голландських.
Стовпові вітряки Корпус вітряка разом із механізмом для молоття зерна, валом і крилами встановлюється на нерухомій основі. Обертання здійснюється завдяки довгій колоді‑водилу, що направляє конструкцію навколо міцного стовпа, закріпленого в землі чи на хрестовині.
Шатрові вітряки У шатрових моделях нерухомий корпус (зазвичай восьмигранний або круглий, звужується догори для додаткової стійкості) обертається лише дах, разом із крилами та валом.
Принцип роботи Незалежно від типу, сила вітру обертає крила, що передають рух горизонтальному валу. Всередині корпусу на валу розташовано велике дерев’яне колесо-шестерню, яке через баклушу і веретено приводить у рух верхній камінь жорен, тоді як нижній залишається нерухомим. Зерно надходить у спеціальний кош з лотком, а рівномірність подачі забезпечує вібрація пристрою «коник». Регулювання помолу відбувається шляхом підняття верхнього жорна.
Велосипедний маршрут по території Пирогова
Сучасний музей не лише зберігає історію, а й активно інтегрує сучасні форми відпочинку. На території «Пирогова» є веломаршрут, прокат велосипедів, тому ви зможете проїхати на велосипедлі за день всі регіони України)