Цікавинки – Сторінка 2 – Дніпровські кручі

Кінбурська коса

Кінбурнська коса — місце, де прісі води Дніпра змішуються з солоним Чорним морем. Фінішна точка велосипедного маршруту, унікальний природний комплекс, що поєднує багатство ландшафтів, рідкісні види флори та фауни, а також має глибоке історичне значення. Розташована між Дніпровсько-Бузьким лиманом і Чорним морем, вона приваблює дослідників, туристів та любителів природи своєю неповторною красою та біорізноманіттям.е

Рельєф та формування
Кінбурнська коса є продовженням Кінбурнського півострова та частково відділяє Чорне море від Дніпро-Бузького лиману. Вона простягається на 45 км у довжину, а її ширина варіюється від кількох метрів у найвужчих місцях до кількох кілометрів. Рельєф коси переважно рівнинний, з піщаними дюнами та кучугурами, місцями залісеними штучними насадженнями сосни кримської та звичайної. Формування коси відбувалося під впливом морських течій, вітрів та накопичення піщаних відкладень та мушель, що створило цей унікальний ландшафт.

Флора
Рослинний світ Кінбурнської коси надзвичайно багатий і налічує близько 600 видів вищих судинних рослин. Серед них особливу цінність становлять рідкісні та зникаючі види, занесені до Червоної книги України та Європейського червоного списку, такі як волошка короткоголова, ковила дніпровська, береза дніпровська, сон лучний та мачок жовтий. Унікальним є поле диких орхідей площею понад 60 гектарів — одне з найбільших у Європі. На дні прибережних водойм утворюються підводні луки з морської трави (Zostera marina, Zostera noltii), які служать середовищем існування для багатьох видів безхребетних та риб.

Фауна
Тваринний світ коси не менш різноманітний. Тут мешкають олені, здичавілі коні та вовки. Серед рідкісних плазунів можна зустріти гадюку степову та сарматського полоза. У прибережних водах часто спостерігаються дельфіни та скати-хвостоколи. Пташиний світ представлений близько 300 видами, багато з яких занесені до Червоної книги України. Особливо вражають великі скупчення рожевих пеліканів у літній період та орланів-білохвостів узимку. Коса також є місцем найбільшої багатовидової колонії чапель на півдні України.

Історичне значення
Кінбурнська коса має багату історію. Відомо, що перед походами на човнах князя Святослава тут організовувалися стоянки, які використовувалися для підготовки до експедицій. Також на території коси знаходиться заповідник «Білобережжя Святослава», який зберігає важливі природні комплекси та історичні пам’ятки, пов’язані з легендарним князем.

Національний природний парк “Білобережжя Святослава”
У 2009 році територія Кінбурнської коси була включена до складу національного природного парку «Білобережжя Святослава». Парк охоплює понад 35 тисяч гектарів, включаючи 25 кілометрів білосніжних пляжів, унікальні природні комплекси та багатий тваринний світ. Його створення спрямоване на збереження та відновлення природних екосистем, а також на розвиток екологічного туризму в регіоні.

Змішання прісної та солоної води
На краю Кінбурнської коси відбувається унікальне природне явище — змішання прісних вод Дніпровсько-Бузького лиману з солоними водами Чорного моря. Це створює особливі умови для існування різноманітних біоценозів та сприяє високій продуктивності екосистеми. Чітка межа між прісною та солоною водою часто помітна неозброєним оком, що додає краю коси особливого колориту.

Висновок
Кінбурнська коса — це справжня перлина українського узбережжя, де гармонійно поєднуються унікальні природні ландшафти, багатство флори та фауни, а також глибока історична спадщина. Вона заслуговує на особливу увагу як об’єкт природоохоронного значення та місце для екологічного туризму, що дозволяє насолодитися незайманою природою та відчути дух історії.

Пирогів

Пирогів – це унікальний комплекс під відкритим небом, який вже багато десятиліть зберігає зразки традиційної народної архітектури та побуту більшості етно-культурних районів України.

Створення
Перші кроки з реалізації проєкту здійснювалися за участю спеціалістів з історії, архітектури та етнографії. Завдяки зусиллям державних установ і місцевих громад було розпочато пошук, документацію та евакуацію унікальних споруд з різних куточків України. Будівлі ретельно розбирали на частини, транспортували і відновлювали на новому місці з максимальною збереженням автентичності. Офіційне відкриття музею відбулося в 1960–70-х роках, і з тих пір він постійно доповнюється новими експонатами.

Процес перевезення і відновлення

Будівлі перевозилися шляхом розбирання на окремі елементи, що дозволяло транспортувати їх з віддалених сіл та регіонів. Потім на території музею проводили реставраційні роботи із збереженням оригінальних матеріалів і конструктивних рішень.

Фахівці ретельно відновлювали кожну споруду, зберігаючи автентичність форм, оздоблень та декоративних елементів. Також було перевезено автентичні побутові речі, ремісницькі майстерні з приводоми від колеса. яке крутить кінь, сільськогосподарські інструменти, меблі, ікони ін.

Представлені регіони

У музеї «Пирогів» представлені зразки традиційної архітектури з більшості областей України. Серед них можна виділити:

Середня Наддніпрянщина:
Фото демонструють типові українські хати з солом’яними стріхами, кам’яні церкви та господарські споруди. Відчутна традиційність сільського побуту й стриманість оздоблень.

Церква Святої Параскеви із села Зарубинці

Михайлівська церква із села Дорогинка Київської області

Полісся;

Воскресенська церква із села Кисоричі, Рівненщина

Полтавщина і Слобожанщина

Поділля:

Хата із села Луги і Миколаївська церква із села Зелене
Карпати:

У Карпатах хата і господарські споруди часто об’єднувалися під одним дахом або розташовувалися окремо. Огорожі могли бути плетеними, дерев’яними або кам’яними (часто у вигляді валу, обсадженого терням). Також ставилися комори, стодоли, клуні, стайні, хліви, погребиці, шопи, возовні, колешні тощо. Інколи двір будувався у вигляді гражди – коли всі будівлі стоять чотирикутником, утворюючи закритий внутрішній двір

Південь

Кам’яний вітряк з села Олександрівка Білозерського району Херсонської області

Кожен регіон представлений через автентичні експонати, що ілюструють багатогранність української народної архітектури.

Матеріали та умови:
Архітектура житлових і господарських будівель формується природними та кліматичними умовами. Основні матеріали – глина, дерево, очерет, камінь. У лісистих районах використовують бвільше дерева, у степових – глину, солому, камінь, а в лісостепу – суміш матеріалів.

Типова українська хата:
Незважаючи на регіональні відмінності, характерна тридільна хата з входом з південної сторони. Вхід веде до сіней, з яких одна частина утворює “світлицю” (хату), а інша – комору. Перегородки, що відділяють кімнати, мають назви “ванькир” (приховані кімнати) та “хитя”/”хитка” (прибудовані приміщення).

При вході в сіні розташовується піч з однієї сторони і “мисник” (полиця для посуду) з іншої. Між піччю та стіною знаходиться “піл” – місце для сну. На покуті встановлюється стіл із лавами та ослоном, а також розвішуються домашні ікони, прикрашені квітами, зіллям та вишиваними рушниками. Інші елементи меблювання включають оздоблені скрині, жердки для одягу та, за наявності немовлят, колиску.

Млини

Водяні млини:
З’явилися в XII столітті, поділяються на наливні (більш поширені) та підливні. Вони стали важливою частиною місцевого ландшафту, як і вітряки.

Вітряки:

За конструктивним вирішенням вітряки поділяються на два типи: стовпові (козлові) та шатрові. Стовпові вітряки, які вважають давнішими, прийшли в Україну завдяки німецькій традиції – тому їх іноді називають німецькими. Шатрові вітряки, що з’явилися в 1650 році в Голландії, ще отримали назву голландських.

Стовпові вітряки
Корпус вітряка разом із механізмом для молоття зерна, валом і крилами встановлюється на нерухомій основі. Обертання здійснюється завдяки довгій колоді‑водилу, що направляє конструкцію навколо міцного стовпа, закріпленого в землі чи на хрестовині.

Шатрові вітряки
У шатрових моделях нерухомий корпус (зазвичай восьмигранний або круглий, звужується догори для додаткової стійкості) обертається лише дах, разом із крилами та валом.

Принцип роботи
Незалежно від типу, сила вітру обертає крила, що передають рух горизонтальному валу. Всередині корпусу на валу розташовано велике дерев’яне колесо-шестерню, яке через баклушу і веретено приводить у рух верхній камінь жорен, тоді як нижній залишається нерухомим. Зерно надходить у спеціальний кош з лотком, а рівномірність подачі забезпечує вібрація пристрою «коник». Регулювання помолу відбувається шляхом підняття верхнього жорна.

Велосипедний маршрут по території Пирогова
Сучасний музей не лише зберігає історію, а й активно інтегрує сучасні форми відпочинку. На території «Пирогова» є веломаршрут, прокат велосипедів, тому ви зможете проїхати на велосипедлі за день всі регіони України)

Дніпро

Географія та розташування

Дніпро – розташоване в місці злиття річок Самара, Оріль і Мокра Сура з Дніпром. Місто є адміністративним центром Дніпропетровської област та Дніпровської міської громади. Це четверте за чисельністю населення місто України. Дніпро – великий науковий та інноваційний центр, відомий як “космічна столиця” України, а також місто з найдовшою набережною в Європі.

Завдяки вигідному розташуванню воно завжди було важливим транспортним вузлом.

Історія: від давніх часів до сьогодення

Найдавніші поселення

На території сучасного Дніпра люди жили ще 100 тисяч років тому. Тут знайдено стоянки доби палеоліту, поселення трипільців, кургани скіфів та сліди черняхівської культури. Одним із найважливіших археологічних об’єктів є Гостра Могила – курган, що вважається залишками давнього скіфського поселення. Він став символом багатовікової історії цього регіону.

Палеоліт і неоліт

На території Дніпра знайдено численні археологічні пам’ятки, що свідчать про перебування тут людей ще в епоху середнього палеоліту (100–40 тис. років тому). Зокрема, стоянки первісних мисливців і збирачів були виявлені в таких місцях:

Романкове (західна частина Кам’янського)
Село Василівка (Синельниківський район)
Скубова балка (поблизу сучасного Дніпра)

У добу неоліту (5500–4000 р. до н.е.) з’являються перші землеробські та скотарські поселення. На Ігренському півострові знайдені залишки поселення з керамікою, кам’яними знаряддями та напівземлянками.

Енеоліт і бронзова доба: ямна культура

На межі IV–III тисячоліття до н.е. тут мешкали представники ямної культури, які залишили по собі кургани з похованнями. Основні знахідки цієї культури – у Сторожовій могилі, Михайлівському поселенні та Скелі Каменоломні.

Трипільська культура

Виявлено поселення трипільців (IV–III тис. до н.е.), які займалися землеробством. Їхня кераміка з геометричними візерунками знайдена в різних частинах області.

Скіфський період

У VII–III ст. до н.е. територія сучасного Дніпра входила до складу земель скіфів. Археологи виявили близько 9500 курганів, у тому числі знамениті Товста Могила, Гостра Могила та інші поховання знаті з золотими прикрасами та зброєю.

Козацька доба та заснування міста

У XV–XVIII століттях ці землі входили до Вольностей Війська Запорозького. Козацькі поселення існували на території сучасного міста, зокрема слобода Половиця та містечко Нові Кодаки.

У 1776 році на місці зруйнованої Запорозької Січі було засноване місто Катеринослав. Спочатку його планували розташувати на правому березі Дніпра, однак через несприятливі умови в 1787 році місто перенесли на нинішнє місце. У XIX столітті, після відкриття родовищ залізної руди на Криворіжжі, Катеринослав швидко розвинувся як промисловий центр.

XX століття: промисловий центр та космічна галузь

У XX столітті Дніпропетровськ став одним із ключових центрів металургії, оборонної та космічної промисловості СРСР. Завдяки підприємству “Південмаш” місто відігравало стратегічну роль у ракетобудуванні. Через військові об’єкти воно було закритим до 1990-х років.

Революція Гідності та російсько-українська війна

Під час Революції Гідності 2013–2014 років Дніпро став одним із центрів протестів. У 2014 році, з початком війни на сході України, місто прийняло тисячі переселенців, стало головним хабом для волонтерського руху та реабілітації військових. Під час повномасштабного вторгнення у 2022 році Дніпро зазнав ракетних атак, але залишився важливим тиловим центром.

Мости Дніпра

Амурський міст – один із найстаріших, зведений у 1944 році після війни.
Кайдакський міст – сполучає центральну частину міста з лівобережжям.
Мерефо-Херсонський міст – унікальний залізничний міст з дугоподібною конструкцією.
Центральний міст – головний транспортний зв’язок між берегами.
Південний міст – найсучасніший, відкритий у 2000-х роках.

Набережна Дніпра

Дніпро має найдовшу набережну в Європі – понад 23 км уздовж правого берега. Вона складається з кількох частин:

Стара Набережна – історична частина з архітектурними пам’ятками.
нова Набережна
Нова Набережна – сучасна зона з парками, велодоріжками та скейт-парком.
Велодоріжка Дніпра – одна з найдовших у країні, створена для комфортних прогулянок і тренувань.

Дніпро – це місто з багатовіковою історією, що поєднує стародавні археологічні пам’ятки, козацьку спадщину, індустріальний розвиток та сучасну урбаністику. Воно залишається ключовим центром науки, промисловості та волонтерського руху в Україні.

Дмитро Яворницький

Однією з найвидатніших постатей, пов’язаних із містом Дніпро, є Дмитро Іванович Яворницький (1855–1940) – історик, археолог, етнограф, письменник і дослідник історії українського козацтва. Його життя і діяльність тісно переплелися з цим краєм, зокрема з дослідженням Запорозької Січі та її спадщини.

Дослідження та експедиції

Протягом багатьох років Яворницький організовував археологічні розкопки та етнографічні експедиції по землях, пов’язаних із запорозьким козацтвом. Він детально вивчав залишки стародавніх поселень, фортець, могил, а також записував перекази та пісні, збережені в народній пам’яті. Велике значення мали його експедиції на Дніпрі, під час яких він досліджував легендарні дніпровські пороги, що були важливою частиною козацького шляху на Запорожжя.

Яворницький не лише вивчав історію на місцях, а й прагнув зберегти пам’ять про неї. Він активно фотографував краєвиди, козацькі могили, історичні пам’ятки та дніпровські пороги, які незабаром мали зникнути під водами Дніпрогесу. Саме завдяки його знімкам та замальовкам вдалося зафіксувати вигляд цих природних утворень до їх затоплення.

Книжки та наукова спадщина

Яворницький є автором низки фундаментальних праць, зокрема тритомної «Історії запорозьких козаків» (1892–1897), яка стала класичною роботою про добу Козаччини. Також він написав численні монографії, статті, довідники, серед яких «Запорожье в остатках старины и преданиях народа» (1888), «По следам запорожцев» (1898), «Вольности запорожских казаков» (1890). Його роботи містять безцінний матеріал про побут, звичаї, традиції та військове мистецтво козаків.

Окремо варто згадати його книгу «Дніпрові пороги», яка вийшла друком у 1928 році. У ній автор детально описав усі дев’ять великих порогів Дніпра, їхню історію, легенди, народні перекази, а також географічні особливості. Ця книга є унікальним джерелом інформації про частину Дніпра, яка зникла після спорудження Дніпровської ГЕС.

Музей імені Яворницького

У 1902 році Дмитро Яворницький очолив Катеринославський історичний музей (нині – Дніпропетровський національний історичний музей імені Д.І. Яворницького), яким керував майже 30 років. Саме завдяки його діяльності музей перетворився на один із провідних історичних закладів України, а його колекція поповнилася унікальними експонатами, зокрема козацькими клейнодами, зброєю, старовинними картами та документами.

Вулиця Дмитра Яворницького

На честь видатного історика названа головна вулиця міста Дніпро – проспект Дмитра Яворницького (колишній проспект Карла Маркса). Вона проходить через центр міста і є однією з його найважливіших магістралей. Таким чином, ім’я дослідника назавжди вписане в історію Дніпра, а його спадщина продовжує жити в культурі та пам’яті міста.

острів Хільча

Острів Хільча – острів на Київському морі, що входить до Дніпровсько-Тетерівського національного парку. Він приваблює мандрівників своєю дикою, недоторканою красою, багатою природою та особливою атмосферою безлюдного острова.

Де знаходиться Хільча?

Острів розташований навпроти дельти Тетерева на Київському морі. Дістатись сюди можна лише на човні. Стартувати зручно з Сухолуччя або Страхолісся.

Природа і географія острова

Хільча – це поєднання лісистої місцевості, заболочених ділянок і піщаних берегів. Тут ростуть високі верби й осокори, що створюють природну тінь і захищають від вітру. Острів має звивисту берегову лінію з невеликими затишними бухтами, де легко пристати на байдарці.

Навесні та восени рівень води може змінюватися, створюючи тимчасові лагуни й острови з піщаними косами. Це місце чудово підходить для спостереження за птахами, адже тут можна зустріти чапель, лелек, орланів і навіть рідкісного чорного лелеку.

Грибне царство Хільчі

Острів особливо цікавий для любителів грибів. Білі гриби тут ростуть як у Карпатах! Крім того, багато моховиків, опеньок, мухоморів.

Для одноденної подорожі на байдарці – Хільча – саме то, що треба!

Якщо ж хочеться більших відстаней і вражень – далі в морі є ще острів Берізки, що знаходиться на старому руслі Дніпра, до його затоплення водосховищем. На ньому є зручні місця для ночівлі в наметах.

на горизонті - острів Берізки — на горизонті – острів Берізки

парк Київська Русь

Парк «Київська Русь» розташований на горбі над річкою Стугна.

Це історико-культурний комплекс, де на основі археологічних та історичних досліджень відтворено укріплене середньовічне місто. Головна частина – реконструкція Київського дитинця X-XIII століть з дерев’яними стінами, вежами та центральним майданом. Є житлові й господарські споруди, кузня, сторожові башти, конюшні.

Територія парку досить велика, вздовж укріплень проходять дерев’яні галереї, з яких відкривається панорама на центральний двір і навколишню місцевість. Відвідувачі можуть спостерігати за реконструкціями побуту, кінними виступами, займатися традиційними ремеслами або просто гуляти серед відтворених історичних декорацій.

В теплу пору року тут проводять турніри історичних реконструкторів. На території є гостинний двір, де можна поїсти або зупинитись на ночівлю.

Сторінка парку Київська Русь

Тягинська фортеця

Фортеця Тягинь – це унікальна історична пам’ятка, розташована в селі Тягинка Бериславського району Херсонської області. Вона була зведена наприкінці XIV – на початку XV століття з ініціативи Великого князя литовського Вітовта. Це місце відігравало ключову роль у середньовічній торгівлі та військових конфліктах на півдні України.

Географічне розташування

Фортеця Тягинь була стратегічно розміщена на правому березі річки Дніпро, неподалік місця впадіння в нього річки Тягинка. Крутий мис, оточений з трьох сторін водою, створював природній захист.

Таке розташування мало кілька важливих переваг:

Контроль над водними шляхами. Дніпро був основною транспортною артерією, що з’єднувала Причорномор’я з Києвом, Литвою та Європою. Фортеця давала можливість контролювати рух купців, військових і мандрівників.
Близькість до торговельних шляхів. Завдяки розташуванню поблизу важливих торгових маршрутів фортеця була не лише оборонним пунктом, а й значним торговим портом.

Фортеця та історичні події

Фортеця Тягинь була важливим пунктом у боротьбі за вплив у регіоні. Вона неодноразово переходила з рук у руки між литовцями, татарами, турками та козаками. У 1492 році саме біля Тягині відбувся один із перших задокументованих походів українських козаків, коли загін князя Богдана Глинського атакував татарський корабель у Дніпровському лимані.

Що цікавого для туристів?

Сьогодні фортеця Тягинь – це місце, де можна не лише побачити залишки стародавніх стін і веж, а й відчути атмосферу середньовічної України. Відвідувачі можуть насолодитися краєвидами Дніпра, прогулятися мальовничими берегами річки Тягинка.

Пушкінія пролісковидна на Дніпровських кручах

Ця локація ідеально підходить для любителів історичного туризму, дослідників стародавніх цивілізацій, а також для тих, хто шукає нові маршрути для подорожей Україною.

Київське море

Київське водосховище, або Київське море, з’явилося у 1964 році після будівництва Київської ГЕС. Ця штучна водойма кардинально змінила природу Київського Полісся, затопивши понад 50 сіл та історичні місцевості. Сьогодні це місце є поєднанням втраченого минулого, дикої природи та сучасних екологічних викликів.

Затоплені села та історичні місцевості

Під водами Київського моря зникли давні поселення, серед яких були місця з історією, що згадуються у літописах Київської Русі, стоянки первісних людей.

Старосілля (Ольжич) – поселення XI століття, знищене повністю.
Ошитки – мало дерев’яну церкву XVIII століття, яка не пережила затоплення.
Сваром’я – одне з найбільших рибальських сіл регіону.
Тарасовичі – козацьке поселення, відоме переправами через Дніпро.
Новий Глібів і Старий Глібів – містили залишки давньоруських городищ.

Перед затопленням археологи намагалися врятувати артефакти, але значна частина залишків будівель, кладовищ та церков безслідно зникла під водою.

Тваринний і рослинний світ Київського моря

Незважаючи на своє техногенне походження, Київське море стало новим домом для різноманітних видів риб, птахів і звірів.

Рибний світ:

Найпоширеніші види: щука, судак, лящ, окунь, карась, короп.
Є також сом, вугор і навіть рідкісний стерлядь.

Птахи:

Орлан-білохвіст – хижий птах, що гніздиться на берегах водойми.
Скопа – рідкісний вид, що з’явився тут після утворення водосховища.
Сірий журавель – мешкає на заболочених островах Київського моря.

Тварини:

У прилеглих лісах мешкають лосі, козулі, дикі кабани, бобри.
Уздовж берегової лінії часто зустрічаються видри, які полюють на рибу.

Рослинність:

На мілинах сформувалися очеретяні та болотяні зарості, що стали природним фільтром для водосховища.
У соснових і мішаних лісах уздовж берегів ростуть чорниця, брусниця, папороть, лікарські трави.

Чорнобильський радіаційний заповідник та Київське море

Північна частина Київського водосховища входить до зони відчуження ЧАЕС і є частиною Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника.

Територія майже не зазнала впливу людини з 1986 року, що дозволило природі відновитися.
Тут мешкають рисі, вовки, чорні лелеки, орлани та рідкісні види ссавців.
Радіаційний фон у водоймі вищий, ніж у середньому по Україні, але не становить безпосередньої загрози для риби та тварин.

Науковці досліджують, як природа адаптується до умов забруднення, і виявили, що багато видів тут розмножуються швидше, ніж у регіонах з людською активністю.

Туризм, спорт та відпочинок на Київському морі

Вітрильний спорт– Київське море є чудовим місцем для яхтингу завдяки великим відкритим просторам і стабільним вітрам. Тут регулярно проводяться регати, прогулянкові подорожі, навчання капітанів яхт.
Рибальський туризм – водосховище славиться великою кількістю риби, що приваблює рибалок з усієї України.
Кемпінг і відпочинок на островах – уздовж берегів Київського моря розташовані дикі пляжі та мальовничі острови, ідеальні для ночівлі в наметах.
Кайтсерфінг та віндсерфінг – завдяки великим відкритим просторам і вітряним умовам Київське море є одним із чудових місць для цих видів спорту в Україні.
Тріатлон і плавання на відкритій воді – організовуються запливи та тренування для спортсменів-аматорів та професіоналів.
Веслування на байдарках і каное – як для аматорських подорожей, так і для тренувань професійних спортсменів.

Токівські водоспади

Токівські водоспади – це каскад природних водоспадів на річці Кам’янка, притоці річки Базавлук, що є притокою Дніпра. Вони розташовані неподалік села Токівське в місці, де річка підмиває Український кристалічний щит – давню геологічну структуру, що сформувалася понад 2 мільярди років тому.

Загальна довжина каскаду водоспадів- 6 метрів, це популярне місце для купання.