Чорнобиль

Чорнобиль – місто, відоме через одну з найбільших техногенних катастроф в історії людства. Аварія на Чорнобильській АЕС у 1986 році змінила долю цього регіону, перетворивши його на зону відчуження.

Пам'ятник «Ангел Чорнобиля, що сурмить»
Пам’ятник «Ангел Чорнобиля, що сурмить»
ЧАЕС і саркофаг над 4 енергоблоком
ЧАЕС і саркофаг над 4 енергоблоком

Місто Чорнобиль на сьогодні частково жиле, працює кілька магазинів, тут мешкають науковці, працівники станції, військові, що охороняють кордон.

Чого не скажеш про місто Прип’ять, яке повністю безлюдне

Прип’ять
місто Прип'ять
місто Прип’ять
центр Прип'яті
центр Прип’яті
Чорнобильська АЕС
Чорнобильська АЕС
річковий порт Прип'яті
річковий порт Прип’яті

Сьогодні Чорнобиль – місце, що приваблює дослідників, туристів та фотографів. Покинуті міста й села, зарослі ліси та дика природа, яка відновлюється без втручання людини, створюють унікальну атмосферу. Тут легко можна зустріти оленів, лосів, косуль, вночі виють вовки, а на фотопастки потрапляють навіть ведмеді.

Болота і луки радіаційного заповідника
Болота і луки радіаційного заповідника

Об’єкт Дуга

Загоризонтна радіолокаційна станція «Дуга 2» була частиною ПРО радянського союзу. Вона виявляла запуск балістичних ракет, передавала сигнал, який могли приймати короткохвильові радіоприймачі по всьому світу з липня 1976 по грудень 1989 року. Цей сигнал звучав як різкий, ритмічний стукіт із частотою 10 Гц, через що радіолюбителі назвали її «Дятлом».

об'єкт Дуга
об’єкт Дуга
РЛС
РЛС

Зараз вона не працює, але досі виглядає ефектно, 150 метрів в висоту, 500 – в довжину. Навколо – ліс до горизонту.

Зона відчуження

З забрудненої території було примусово виселено сотні сіл. Людське життя пішло звідси, залишились журнали, шкільні зошити за 1986 рік. Природа поступово поглинає залишки будинків і доріг.

Старі Шепелиці, закинутий будинок
Старі Шепелиці, закинутий будинок
Старі Шепеличі
Старі Шепеличі
Старі Шепеличі, тут жили люди

Крилів

Крилів

Місто Крилів, відоме також як Новогеоргіївськ, має багату історію, яка сягає початку XVII століття.

Заснування та історичний розвиток

У 1615 році польська адміністрація заснувала укріплене містечко Крилів при впадінні річки Тясмин у Дніпро. Місто мало стратегічне значення, контролюючи переправи через обидві річки. Того ж року польський король на прохання чигиринського старости Даниловича надав Крилову Магдебурзьке право, що сприяло його розвитку як міського центру.

Протягом XVII століття Крилів був свідком численних військових конфліктів між козаками, поляками та татарами. У 1625 році поблизу села Таборище відбулася битва козаків під проводом М. Жмайла з польським військом, яка завершилася підписанням Куруківської угоди. У 1647 році Богдан Хмельницький перебував у Крилівській фортеці в ув’язненні.

Крилівська фортеця

була зведена за ініціативи Миргородського полковника Василя Петровича Капніста у 1741 році на польському кордоні, на правому березі Тясмина, неподалік впадіння останнього в Дніпро. Укріплення постало поряд з Крилівською слободою, підконтрольною уряду Гетьманщини. Слобода була заселена у 1730-х роках напроти містечка Крилів, яке знаходилося на лівому березі Дніпра, і яке в документах ХVІІІ століття часто згадується під назвою Старий Крилів або Крилів Польський. Останній заснований 1615 року Корсунським старостою Яном Даниловичем.

Крилівська фортеця була земляною, неправильної чотирикутної форми “сажень около 300 в окружности”, з чотирма бастіонами, чотирма напівбастіонами та двома ворітьми, оточена сухим ровом та частоколом за ним. На території твердині були збудовані будинки для її гарнізону, церква, пороховий погріб, провіантський магазин (склад) та кілька сторожок. З укріплення можна було виїхати у напрямку Цибулівської фортеці та Круківського шанця.

Оскільки фортеця знаходилася в районі Крилівсько-Максимівської переправи на Дніпрі, вона і її гарнізон виконували не лише роль адміністративного осередку Крилівської сотні, а й стратегічного об’єкта в боротьбі з гайдамаками, котрі орудували в той час у Задніпров’ї та на території т. зв. Польської України. Крилівська фортеця була діючою ще й у 1770-х роках. За часів Нової Сербії вона була центром 1-ї роти пандурського (піхотного) полку, а після її ліквідації була осередком 1-ї роти Жовтого гусарського полку. У 80-х роках ХVІІІ століття фортеця і форштадт поряд з нею були перетворені у внутрішнє місто, яке в документах фіксується під назвою Крилів. На рубежі ХVІІІ – ХІХ століть укріплення було розгорнуте.

Після другого поділу Речі Посполитої Крилів та Старий Крилів на деякий час були об’єднанні в єдине місто. У 1795 році воно стало повітовим центром та отримало назву Олександрія. Через рік повіт було ліквідовано, а місту повернено історичну назву – Крилів. У 1831 році правобережна частина міста отримала назву Новогеоргіївськ, а лівобережна – залишилася Криловом. Нині територія міста затоплена водами Кременчуцького водосховища.

План Крилівської фортеці 1757 року наприкінці ХІХ століття опублікував військовий інженер Ф. Ласковський. За виявленим кресленням Олександр Чорний зробив графічні реконструкції об’єкта.

Художня реконструкція Крилівської фортеці: Олександр Чорний

Згадки в піснях та літературі

Крилів згадується в українських народних піснях та думах, пов’язаних із козацькою тематикою. Зокрема, у думах про Богдана Хмельницького та інших козацьких ватажків місто фігурує як місце важливих подій. Поет Віктор Соколов, уродженець цих країв, описував Крилів у своїх творах, зокрема згадуючи церкву в стилі українського бароко, збудовану на кошти Петра Сагайдачного.

Затоплення міста та доля будівель

У 1960 році, у зв’язку з будівництвом Кременчуцького водосховища на Дніпрі, місто Новогеоргіївськ було повністю затоплене. Населення переселили до новозбудованого міста Світловодськ. Більшість будівель залишилися під водою, проте деякі споруди були демонтовані та перенесені в інші місця. Зокрема, цінні архітектурні елементи та реліквії з церков були збережені та передані до музеїв або інших храмів.

Сьогодні на місці колишнього Крилова розташоване Кременчуцьке водосховище, а пам’ять про місто живе в історичних дослідженнях, літературних творах та спогадах нащадків переселенців.

Тетерів і Оран

Тетерів

Тетерів – річка українського Полісся, протікає серед хвойних і змішаних лісів, має багатокілометрову заплаву. Під час повеней розливається навесні мало не до горизонту. Влітку річку можна легко перепливти а місцями навіть перейти.

береги Тетерева
береги Тетерева
Тетерів
Тетерів біля Фрузинівки

Маршрут починається у Страхоліссі, місці впадіння Тетерева у Дніпро. Заповідники, непролазні болота і суцільні ліси дають прихисток багатьом тваринам: тут легко можна побачити лосів, оленів, косуль, інших тварин. У парку природи Беремицьке можна навіть зупинитись у глемпінгу, де жити у шатрі поруч з ними)

Тетерів
Тетерів і його рукави

Влітку і восени тут багато грибів і ягід, хороша рибалка. Весна – красивий час, але обов’язково візьміть спрей від комарів!

Змієві вали

Змієві вали

Змієві вали – відомі з народних казок . Згідно легенди, Котигорошко переміг Змія, запряг його у великого плуга, і проорав велику борозну аж до самого Дніпра.

Насправді, 950 км земляних насипів висотою до 8-10 метрів насипались не одним Котигорошком, а багатьма людьми, починаючи з 5 ст. до н.е.

Змієві вали
Ходосівське городище

Одні з самих масштабних валів були південніше Києва. Зокрема, Малого і Великого Ходосіївських городищ. 

Мале Ходосіївське городище датується ранньою залізною добою (VI–V століття до нашої ери) й колись слугувало укріпленим поселенням скіфів-орачів. Захист поселення забезпечував величезний земляний вал довжиною 10-12 кілометрів, який місцями досягає 8 метрів заввишки. Деякі ділянки валу досі мають помітний оборонний рів. У період Київської Русі цей вал був інтегрований до системи Змієвих валів, які слугували останньою лінією оборони перед столицею.

Велике Ходосівське городище є однією з трьох найбільших археологічних пам’яток лісостепової зони Україн,  датується ранньою залізною добою. Головний вал городища має форму підкови розміром 4,5 на 3,0 км, його загальна довжина сягає 10–12 км, а висота місцями досягає 8 метрів. У деяких ділянках під валом досі проглядається стародавній оборонний рів, хоча він частково засипаний землею. Вся площа, обмежена валом, становить близько 1–2 тисяч гектарів. У період Київської Русі цей вал був включений до системи оборони, що слугувала останнім захисним бар’єром перед Києвом.

Маршрут проходить частково вздовж його валу, що вражає і досі

Трахтемирівський півострів

трахтемирів

Трахтемирів – горбиста місцевість, яку Дніпро обтікає з трьох сторін.

Трахтемирівський півострів: історія, природа та унікальна атмосфера

Геологія
Трахтемирівський півострів, розташований на правому березі Дніпра між Каневом і Переяславом, сформувався внаслідок тектонічних процесів і льодовикових відкладень. Його високі пагорби, вкриті лісами та степовими ділянками, різко обриваються до води, утворюючи мальовничі кручі. У давнину ці землі були частиною великого річкового шляху, яким користувалися ще зі скіфських часів. Тут же, між містами Заруб і Переяслав до утворення водосховища, був брід через Дніпро.

Історичні пам’ятки та події
Трахтемирівський півострів був важливим стратегічним пунктом. Тут у XVI столітті розташовувався один із перших козацьких шпиталів, заснований при Трахтемирівському монастирі. Також півострів відігравав роль козацької столиці.

Археологічні знахідки свідчать про існування тут давніх поселень. За свідченнями археологів, територія села була заселена людьми вже близько 120—130 тисяч років тому. Підтвердженням цього є стоянка епохи мустьє. Починаючи з тих часів ці землі були свідками існування багатьох культур: скіфської, зарубинецької, черняхівської, давньоруської та сучасної української. По сусідству, на Лівобережжі, розташовані вали Каратульського городища

Природа
Трахтемировський півострів – це край диких лісів, лучних галявин і стрімких урвищ. Тут мешкають козулі, дикі кабани, борсуки, а в небі можна побачити орлана-білохвоста. Навесні схили півострова вкриваються килимом з первоцвітів, а восени густі дубові й грабові ліси вибухають багряно-золотими барвами.

Відселення сіл при затопленні Канівського водосховища
У 1970-х роках під час будівництва Канівської ГЕС багато сіл півострова опинилися під загрозою затоплення. Жителів примусово відселили, а частина історичних поселень зникла під водою. Серед населених пунктів, що були затоплені або зникли, варто згадати такі села: Трахтемирів, Монастирьок, Зарубанці, Бучак, ін.

Відголоски минулого – це руїни будинків, залишки монастиря та старі сади, які досі цвітуть серед дикої природи. Багато мешканців, змушених залишити рідні домівки, розповідали, як під водою назавжди залишилися їхні оселі, церкви та кладовища.

Туристичний потенціал
Трахтемирів ідеально підходить для екотуризму, походів і веломандрівок. Віддаленість від міст гарантує тишу, а неймовірні краєвиди Дніпра створюють атмосферу справжнього усамітнення. Це місце для тих, хто шукає природу, історію та свободу в одному з найзагадковіших куточків України.

Для велосипедистів треба враховувати, що рельєф тут складний, більшість часу дорога іде або вгору, або вниз:)

гора Пивиха

Пивиха

Гора Пивиха — найвища точка лівого берега Дніпра, розташована в Полтавській області, між Градизьком і Кременчуком . Її висота становить 168 метрів, і вона є унікальним природним об’єктом. Гора утворилася внаслідок геологічних процесів і є залишком давнього крейдяного плато.

гора Пивиха, кемпінг
пляж біля підніжжя Пивихи

Гора Пивиха має величезне історичне та культурне значення. За часів Київської Русі вона служила оборонним пунктом, а в XVI–XVII століттях тут існувала фортеця.

Пивиха
хвилі підмивають береги

Сьогодні це популярне туристичне місце, відоме своїми мальовничими краєвидами на Кременчуцьке водосховище та околиці. Гора зазнає ерозії через підмивання водами водосховища, що є екологічною проблемою регіону.

Це місце ідеальне для екотуризму, прогулянок та милування природою.

Пивиха
кручі Пивихи

Витачів

витачів

Витачів – одне з найдавніших поселень на Дніпрі, люди постійно мешкали тут як мінімум з 4ст. В історичних хроніках згадується порт, на річковому шляху “з варяг у греки”.

витачів
панорама Дніпра з Витачева

Рельєф місцевості дуже різноманітний, тут знаходиться одна з найвищих точок Дніпровських круч – гора Красуха – 191м. Цікаво, що вона є насипаним на високій кручі курганом, який датується 2-4 ст н.е. Крім того, навколо Витачева є ще десяток курганів, приблизно того ж часу.

Витачів, Святополч і шлях вздовж Дніпра
Витачів, Святополч і шлях вздовж Дніпра

Згадки про місто Витачів відносять ще до Х ст., як про великий порт,  у праці імператора Констянтина Багрянородного «Про управління імперією». Витичів згадується також і в «Повісті минулих літ» у 1100 р., коли в ньому збирались Руські князі на з’їзді, скликаному Святополком Святославовичем та Володимиром Мономахом. Свою значимість місто почало втрачати з розбудовою сусіднього Треполя. Було знищене монгольською навалою в 1240р.

острови на Дніпрі

Витачів взимку
Витачів взимку

У 1991 році було споруджено каплицю, за макетом Тараса Шевченка

каплиця Української Духовної Республіки
каплиця за проектом Тараса Шевченка
Капличка взимку
Капличка взимку

Біля каплиці оглядовий майданчик і пекарня Витач.  Дуже зручно пити каву зі  свіжою випічкою.

пекарня Витач
пекарня Витач
кава з видом на Дніпро
кава з видом на Дніпро

На Південь від сучасного Витачева знаходяться вали городища Святополч, побудованого 1095 року київським князем Святополком для жителів міста Юр’їв, що тікали від кочівників половців. Але вже за два століття місто було знищене черговим набігом монгол. Зараз з валів городища відкривається гарна панорама на Дніпро.

У Витачеві можна зупинитись на ночівлю у Гнізді Річкового Птаха

“Оточений старими дубами та абрикосами, ця дика територія зустрічає відвідувача ідеальним відчуттям пригоди та самотності.Домівка площею 75м2 зі своєю великою терасою та панорамними вікнами виглядає на схід сонця та могутній Дніпро. Зранку ви почуєте, як пісня річкового птаха змішується з шумом води – це ідеальне місце для відпочинку, відновлення сил та набуття гармонії з природою.”

Хортиця

Географія і геологія

Хортиця – найбільший острів на Дніпрі, розташований у межах Запоріжжя. Його довжина – близько 12 км, ширина – до 2,5 км. Острів складається з гранітних порід Українського кристалічного щита, що виходять на поверхню у вигляді скель. Саме вони створюють характерні для місцевості урвища та пороги. Різниця висот на острові доходить до 50 метрів, а природа поєднує степові ділянки, дубові гаї, балки та плавні.

Хортиця

Пам’ятки давніх людей

Хортиця була заселена ще в кам’яному віці. Тут знайдені залишки поселень скіфів, сарматів, кіммерійців та інших народів. На острові є кургани, мегалітичні споруди та кам’яні баби, що свідчать про ритуали давніх цивілізацій. Однією з найцікавіших знахідок є залишки скіфського святилища, орієнтованого на сонячні цикли.

Запорізька Січ

У XVI–XVIII століттях Хортиця була центром козацького життя. Саме тут Дмитро Вишневецький (Байда) заклав укріплення, яке вважається прототипом Запорізької Січі. Острів слугував природною фортецею, захищеною з усіх боків водою та скелями. Козаки використовували його як базу для військових походів, а також місце проживання, ремесел і зборів.

Хортицька Січ
Хортицька Січ
Хортицька Січ

Сучасність

Сьогодні Хортиця – це національний заповідник та популярна туристична локація. Тут діє історико-культурний комплекс «Запорізька Січ» – реконструкція козацького поселення з оборонними вежами, церквою та куренями. Острів також приваблює мандрівників мальовничими стежками, байдарковими маршрутами та можливістю побачити рідкісні види тварин і рослин.

Для любителів активного відпочинку є кінні прогулянки, веломаршрути та скелелазіння на скелях над Дніпром. А ті, хто хоче доторкнутися до історії, можуть відвідати музеї, археологічні пам’ятки та театралізовані козацькі виступи.

Хортиця – місце, де природа і минуле оживають, запрошуючи дослідити історію України в її найяскравіших проявах.

Хортиця
вид з Наумової балки на урочище Вирва
Хортиця
Хортиця, весна
Дніпровські пороги
Дніпровські пороги
ДніпроГес
ДніпроГес

Facebook
Twitter
YouTube
Instagram