Категорія: Цікавинки

Фортеця Кодак: бастіон на Дніпрі

У 1635 році за наказом польського короля Владислава IV на правому березі Дніпра, біля дніпровських порогів, була зведена фортеця Кодак. Будівництвом керував французький інженер Гійом Левассер де Боплан, відомий укріпленнями по всій Речі Посполитій.

Фортеця мала стратегічне значення, оскільки перекривала шлях із Запорожжя до Київщини та Волині, що обмежувало свободу пересування запорожців. Вона була добре укріплена: зведені земляні вали, бастіони та ров, а також гарнізон з польських військових.

Проте вже 5 серпня 1635 року загін запорозьких козаків під проводом Івана Сулими здійснив блискавичний нічний штурм, знищив гарнізон і зруйнував фортецю. Це стало одним із перших збройних виступів козаків проти польської влади.

У 1645 році поляки відбудували Кодак і значно зміцнили укріплення. Фортеця відігравала важливу роль під час Національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького (1648–1657 років). Після приєднання Лівобережної України до Московського царства Кодак поступово втратив своє значення та занепав.

---

Легенди про Кодак

Скарби Сулими
За переказами, під час штурму 1635 року Іван Сулима наказав своїм козакам сховати частину трофеїв у підземних ходах фортеці. Кажуть, що ці скарби досі можуть бути заховані десь під землею.

Привид фортеці
Місцеві мешканці розповідають про привид козацького воїна, який вночі блукає руїнами, охороняючи старовинні таємниці Кодака. Дехто стверджує, що бачив тінь у гетьманському одязі, яка зникає на світанку.

Козацька могила
За легендою, біля руїн Кодаку розташована братська могила козаків, які загинули під час оборони фортеці. Деякі історики припускають, що це місце може містити ще не розкопані поховання воїнів XVII століття.

---

Кодацька балка

Кодацька балка є невід’ємною частиною історико-географічного ландшафту Старого Кодака. Цей природний рельєф, утворений внаслідок ерозійних процесів, слугував природним бар’єром, який захищав територію фортеці від ворогів. Завдяки своїй формі, балка створювала додаткову оборонну лінію, де козаки могли організовувати свої позиції під час нападів.

За місцевими легендами, саме в глибинах Кодацької балки козаки залишали свої таємниці — від невідомих схованок до потенційних скарбів, які до цього часу можуть чекати на своє відкриття. Сьогодні це місце приваблює археологів, істориків та туристів, які прагнуть зануритися в атмосферу козацької доби та відчути велич природи, що стала свідком численних історичних подій.

---

Старий Кодак сьогодні

Сьогодні Старий Кодак – це історична пам’ятка, де збереглися залишки валів фортеці. Місце приваблює археологів, істориків та туристів, які приїжджають, щоб побачити руїни та відчути дух козацької доби. Щороку тут проводяться реконструкції історичних подій та фестивалі, присвячені славному минулому Запорозької Січі.

Політ над Кодацькою балкою:

Острів Таволжанський і Перун

Ось що про ці острови писав Дмитро Яворницький:

“простягся посеред Дніпра великий і значний острів
Таволжаний. На різних планах Дніпра й у різних мемуаристів та дослідувачів його звуть порізному: Таволжаний, Вільшаний, Таволшанський, Таваджанський, Тавольжанской,
Таволжанка, у місцевих селян – Тівільжан. А що на цьому острові переважає лісова рослина
таволга, правильніше буде назва Таволжаний.”

З правого боку в річці, супроти південного кінця острова Орлового, стоїть камінь
Крячиний, або Крячок. Влітку на ньому завжди сідають крячки, од яких і вийшла назва
каменя. Весною камінь ховається у воді, і тоді місцеві люди звуть його Крячиною заборою.
Нижче Орлового острова підходять до Дніпра з лівого боку одна за одною балки: Велика
Бицулина, Мала Бицулина і Таволжанка, і тут же впадає в очі невеликий, але дуже високий,
скелястий, славний своєю назвою острів Перун, за місцевою вимовою Перун, навіть Перен.
Коли, через що й хто саме дав таку назву цьому острову – невідомо, але те, що говорять
про цей острів місцеві столітні діди-оповідачі, нагадує те, що говорить 988 року руський
літописець про Перуна, поганського бога наших далеких предків.

– Подивіться ви на цей острів Перун та й скажіть, на кого він схожий.
– Та на кого ж?
– На змія: оце, де найвища його частина, це голова; оце по середині, де перепояска, це його
стан; а оце, де його кінець, це його хвіст.
І справді, як подивишся на острів Перун трохи оддаля, то побачиш перед собою немов би
якесь величезне чудище, що простяглось вздовж лівого берега Дніпра головою на північ, а
хвостом на південь з перехватом на середині.
– Це був колись такий поганський бог у наших предків, і стояв він десь у Києві, так
київський князь Святославський, як прийняв святий закон Христа, звалив того бога на землю,
одтяг його до Дніпра та й шпурнув у воду. То він як поплив, як поплив та опинився аж між
порогами та оце тут і перекинувся в острів.
– Ото так і було?
– Ото так мені казав мій дід, а він прожив на віку дев’яносто п’ять годів, так йому за його
довгий вік довелось багато чого чути.

Через Змієву печеру на деяких планах порожистої частини Дніпра та в деяких
дослідувачів острів Перун неправильно називають ´Змеиною скалоюª. У лоцманів і місцевих
селян це острів Перун.
Цей острів добре й гаразд знають старі лоцмани, які доводять, що колись на ньому був
чудовий, розкішний, великий, густий ліс: росли вікові дуби, татарські кленки, гнучкі високі
Про те, чому печера й самий острів Перун прозвали Змієвими, є декілька народних легенд.
´В тій печері колись-то жив змій-цар з трьома головами; у нього була дочка красуня.
Змій беріг свою дочку, щоб вона не покохала якогось руського царевича, та все-таки не вберіг:
красуня відпливла з якимся лицарем по Дніпру аж у Чорне море. З того часу змій зробився ще
лютішим, ніж він був до того, і щодня вилітав куди-небудь в округу за новою жертвоюª.
´Колись, кажуть, змій був на небі і літав по всьому світу; його всі боялись, а інші то й
кланялись йому. Як узнав про те бог, що йому поклоняються, взяв й пооднімав у нього крильця,
він упав з неба в Дніпро та й поплив. Идолопоклонці бігли берегом та й кричали: ´Перуне,
Перуне, припливи до берегаª. Він приплив до острова, і показалась йому глибока нора; він туди
й пропав. Від того часу й прозвано острів Перуновимª.
´Кажуть, що Перунового острівка тут не було, а приплив на| ньому змій відкілясь з гори.
Як плив він, тоді, кажуть, одним боком бігли идолопоклонці й викликали на берег, а другим
вийшли назустріч православні й почали молебствувати та заклинати. Де стояли наші з
корогвами, туди він підплив і став. Змієва нора збоку Дніпра була, кажуть, дуже глибока, а
після того, як змій згинув, скеля зійшлась щільно, і нори нема. Бить-то так було, а чи правда
цьому – не знаюª.
Про цей острів Перун ось що чув я від старих людей. Якось, кажуть, бог Перун плів
Дніпром, і його хвилею викинуло на острів; тут його заховано, а потім одкопано. На ньому,
кажуть, золота було три пуди, а сам зроблений з дерева. Від того й острів став Перун. На
Перуні, від Дніпра, є нора: ´Колись, кажуть, там жив змій, і йому носили людей. Нору звали
Змієвоюª.
´Скільки в пам’ятку, острів зветься Перуном. На ньому висока скеля, а в ній, від
Дніпрового ходу, скоти . До Христового рождення, кажуть, там жив змій; він гарбав під себе
жінок і дівок, а мужів пожирав. Як Христос народився, змія прокляв, а потім його звоював
якийся багатир. У змія, кажуть, було три голови й крила. Він, як летить, освіщає ввесь світ, а
вогонь так і палаєª.
Супроти середини Перуна, на 16 саж. од правого берега острова, лежить у воді камінь Ревун

Махартет – Великий і Малий, острови, що утворились після спорудження дамби Дніпрогес, внаслідок підняття рівня води і затоплення частини устя Вороної річки і розливу самого Дніпра.

Поріг Дзвонецький, або Звін – повністю під водою, лише скелі при березі вказують на його розташування.

Устя річки Ворона

Як ця місцина виглядала на старих мапах