Категорія: Плавні і Таврія

Острів Березань розташований у північно-західній частині Чорного моря, при вході до Дніпровсько-Бузького лиману, приблизно за 2 км від села Рибаківка Миколаївської області та за 12,8 км на південний захід від міста Очаків, тому сюди можна цікаво пройти на байдарці, або скористатись послугами екскурсії на катері чи вітрильнику. Острів має довжину 800 метрів , ширину від 200 до 400 метрів та площу приблизно 23,6 гектара. Висота острова сягає 20 метрів над рівнем моря. Береги острова піддаються абразії, що призводить до поступового зменшення його площі. Рослинність представлена переважно посухостійкими травами та чагарниками.

Історичне значення та археологічні дослідження

Березань відома своєю багатою історією, що сягає античних часів. У VII–VI століттях до н.е. тут існувало давньогрецьке поселення Борисфеніда, яке вважається найдавнішим грецьким полісом  Північному Причорномор’ї. Археологічні розкопки, що тривають понад століття, виявили залишки жител, кераміки та інших артефактів, які свідчать про активне життя поселення. Серед знахідок — напівземлянки та кам’яні багатокімнатні будинки елліністичного періоду, розписна іонійська кераміка, монети, що чеканилися в Ольвії, а також артефакти римського періоду, зокрема червонолакова кераміка та плити з написами.

У середньовіччі острів був відомий як Буян і згадується в різних історичних джерелах. Протягом XIV–XV століть територія острова перебувала під контролем Великого князівства Литовського та Королівства Польського, а згодом — Кримського ханства. Постійного населення на острові в цей період не було.

Березанський рунічний камінь

У 1905 році на острові було знайдено Березанський рунічний камінь — варязький рунічний камінь XI століття. Він містить напис: «Ґрані зробив цей насип на згадку про Карла, свого побратима». Цей артефакт свідчить про присутність варягів на території острова та їхні контакти з місцевим населенням.

Пам’ятник лейтенанту Шмідту

На острові встановлено пам’ятник лейтенанту Петрові Шмідту — одному з керівників Севастопольського збройного повстання 1905 року, який будучи царським офіцером, вчинив повстання за збільшення прав. Після придушення повстання, його розстріляли на острові. За часів комунізму з лейтенанта Шмідта зробили червону ікону і поставили пам’ятник на місці його страти

Сучасний стан та охорона

Сьогодні острів Березань є безлюдним, але приваблює туристів та дослідників своєю історичною спадщиною та мальовничими краєвидами. Він входить до складу Національного історико-археологічного заповідника «Ольвія», що сприяє збереженню та вивченню його культурних та природних цінностей.

Острів Березань залишається унікальним місцем, де поєднуються природна краса та багатошарова історія, що робить його важливим об’єктом для наукових досліджень та збереження культурної і історичної спадщини України.

Від фінішу веломаршруту на Кінбурській косі, в хорошу погоду на горизонті ледь видно тоненьку смужку суходолу серед безкрайого моря. Це Тендра. за пів дня можна дійти байдаркою до острова, щоб обійти його краще планувати морську подорож на 2 дні.

Острів Тендра – піщана коса, що відокремлює Ягорлицьку затоку від Чорного моря. Його формування почалося близько 8-10 тисяч років тому внаслідок відкладення піску морськими течіями та діяльності вітрів. Геологічні дослідження свідчать, що колись ця територія була частиною материка, але поступово відокремилася внаслідок підняття рівня Світового океану після льодовикового періоду.

Історичні згадки

Тут знаходили давньогрецькі артефакти, що підтверджує використання острова в античні часи. У середньовіччі Тендра слугувала місцем стоянок мореплавців і козацьких чайок.

Природний заповідник

Острів є частиною Чорноморського біосферного заповідника та охороняється як територія з унікальними природними комплексами. Його екосистеми представлені піщаними дюнами, засоленими луками та степовими ділянками, що створюють особливе середовище для рідкісних рослин і тварин.

Флора

Тут зростають понад 250 видів рослин, серед яких багато рідкісних і червонокнижних. Основні представники:

• Піщанка Талієва (Arenaria talievii) – ендемік Причорномор’я.
• Гвоздика бузька (Dianthus hypanicus) – рідкісний степовий вид.
• Ковила дніпровська (Stipa borysthenica) – пристосована до піщаних ґрунтів.
• Гребінник Ліхтенштейна (Cynodon dactylon var. lichtensteinii) – солестійка рослина, що витримує засолення ґрунтів.
• Катран татарський (Crambe tataria) – степова рослина, що зустрічається на дюнних пісках.

Фауна

Острів є місцем існування багатьох видів тварин, зокрема червонокнижних.

• Дикі коні (тарпани) – на острові мешкають напівдикі коні, нащадки колись випущених на волю хатніх порід. Вони добре пристосовані до місцевого клімату та харчуються степовими травами.

• Дельфіни – у прибережних водах часто зустрічаються три види дельфінів: афаліна (Tursiops truncatus), білобочка (Delphinus delphis) та морська свиня (Phocoena phocoena).

• Каракурти (Latrodectus tredecimguttatus) – один із найнебезпечніших павуків Європи. Його отрута сильніша за отруту гримучої змії, але для людини зазвичай не смертельна.

• Птахи – серед місцевих мешканців рожеві пелікани (Pelecanus onocrotalus), орлани-білохвости (Haliaeetus albicilla), кулики та багато інших водоплавних птахів, що гніздяться на острові.
• Комахи – серед рідкісних видів зустрічаються махаон (Papilio machaon), жук-геркулес (Dynastes hercules) та бджола-тесляр (Xylocopa valga).

Тендрівський маяк

Тендрівський маяк – один із найстаріших маяків Чорноморського узбережжя, що має стратегічне значення для мореплавства. Його  було зведено в 1827 році і і з тих пір стоїть без всяких перебудов, зберігаючи свій початковий зовнішній вигляд — біла кругла кам’яна башта висотою 30 м з двома чорними горизонтальними смугами.

Спочатку маяк працював на олійних лампах, згодом їх замінили газові, а нині використовуються електричні ліхтарі з автоматичним керуванням. Завдяки його світлу кораблі можуть безпечно проходити повз Тендру навіть у темний час доби.

На острові немає природних джерел прісної води, окрім криниці біля маяка – не забудьте набрати води!

Рельєф та дюни

Острів має рівнинний рельєф, сформований під впливом морських течій та вітрової ерозії. Основу поверхні становлять піщані дюни, висота яких може сягати 5-7 метрів. Деякі дюни закріплені рослинністю, що запобігає їх розмиванню, тоді як інші залишаються рухомими, змінюючи форму під дією вітру. На південному узбережжі зустрічаються прибережні вали, сформовані штормовими хвилями. В центрі острова можна знайти знижені ділянки – солончаки, які періодично заливаються морською водою.

Сучасний стан

Сьогодні Тендра є заповідною зоною, доступ до якої обмежений. Це допомагає зберігати природну рівновагу та рідкісні види, що тут мешкають. Острів також залишається важливим об’єктом наукових досліджень, особливо в сфері біології та екології.

Кінбурнська коса — місце, де прісі води Дніпра змішуються з солоним Чорним морем. Фінішна точка велосипедного маршруту, унікальний природний комплекс, що поєднує багатство ландшафтів, рідкісні види флори та фауни, а також має глибоке історичне значення. Розташована між Дніпровсько-Бузьким лиманом і Чорним морем, вона приваблює дослідників, туристів та любителів природи своєю неповторною красою та біорізноманіттям.е

Рельєф та формування
Кінбурнська коса є продовженням Кінбурнського півострова та частково відділяє Чорне море від Дніпро-Бузького лиману. Вона простягається на 45 км у довжину, а її ширина варіюється від кількох метрів у найвужчих місцях до кількох кілометрів. Рельєф коси переважно рівнинний, з піщаними дюнами та кучугурами, місцями залісеними штучними насадженнями сосни кримської та звичайної. Формування коси відбувалося під впливом морських течій, вітрів та накопичення піщаних  відкладень та мушель, що створило цей унікальний ландшафт.

Флора
Рослинний світ Кінбурнської коси надзвичайно багатий і налічує близько 600 видів вищих судинних рослин. Серед них особливу цінність становлять рідкісні та зникаючі види, занесені до Червоної книги України та Європейського червоного списку, такі як волошка короткоголова, ковила дніпровська, береза дніпровська, сон лучний та мачок жовтий. Унікальним є поле диких орхідей площею понад 60 гектарів — одне з найбільших у Європі. На дні прибережних водойм утворюються підводні луки з морської трави (Zostera marina, Zostera noltii), які служать середовищем існування для багатьох видів безхребетних та риб.

Фауна
Тваринний світ коси не менш різноманітний. Тут мешкають олені, здичавілі коні та вовки. Серед рідкісних плазунів можна зустріти гадюку степову та сарматського полоза. У прибережних водах часто спостерігаються дельфіни та скати-хвостоколи. Пташиний світ представлений близько 300 видами, багато з яких занесені до Червоної книги України. Особливо вражають великі скупчення рожевих пеліканів у літній період та орланів-білохвостів узимку. Коса також є місцем найбільшої багатовидової колонії чапель на півдні України.

Історичне значення
Кінбурнська коса має багату історію. Відомо, що перед походами на човнах князя Святослава тут організовувалися стоянки, які використовувалися для підготовки до експедицій. Також на території коси знаходиться заповідник «Білобережжя Святослава», який зберігає важливі природні комплекси та історичні пам’ятки, пов’язані з легендарним князем.

Національний природний парк “Білобережжя Святослава”
У 2009 році територія Кінбурнської коси була включена до складу національного природного парку «Білобережжя Святослава». Парк охоплює понад 35 тисяч гектарів, включаючи 25 кілометрів білосніжних пляжів, унікальні природні комплекси та багатий тваринний світ. Його створення спрямоване на збереження та відновлення природних екосистем, а також на розвиток екологічного туризму в регіоні.

Змішання прісної та солоної води
На краю Кінбурнської коси відбувається унікальне природне явище — змішання прісних вод Дніпровсько-Бузького лиману з солоними водами Чорного моря. Це створює особливі умови для існування різноманітних біоценозів та сприяє високій продуктивності екосистеми. Чітка межа між прісною та солоною водою часто помітна неозброєним оком, що додає краю коси особливого колориту.

Висновок
Кінбурнська коса — це справжня перлина українського узбережжя, де гармонійно поєднуються унікальні природні ландшафти, багатство флори та фауни, а також глибока історична спадщина. Вона заслуговує на особливу увагу як об’єкт природоохоронного значення та місце для екологічного туризму, що дозволяє насолодитися незайманою природою та відчути дух історії.