Згідно з дослідженнями генетиків (зокрема, робота Haak et al., 2015 та Lazaridis et al., 2016), найбільше генетичної спадщини ямників мають:
- Скандинави та балти (норвежці, шведи, данці, фіни, литовці, латиші, естонці) – вони мають до 50–70% генетичної спадщини від ямників, оскільки індоєвропейські кочівники через Центральну Європу просувалися на північ.
- Центральні та східні європейці (поляки, українці, білоруси, росіяни) – у них теж значний відсоток ямної спадщини (40–60%). Українці та південні росіяни мають особливо високий рівень успадкованих генів через географічну близькість до території ямної культури.
- Германські народи (німці, голландці, англійці) – їхня генетика має 40–50% спадковості від ямників, що пов’язано з міграцією культури шнурової кераміки, яка походила від ямників.
- Кельти (ірландці, шотландці, бретонці) – хоча в них також є значний вплив неолітичних землеробів, ямники внесли від 30–40% до їхнього генофонду.
- Італійці та іспанці – у південній Європі вплив ямників був меншим через сильний домінуючий вплив неолітичних землеробів із Близького Сходу. Однак, особливо серед північних італійців та басків, ямна спадщина все ще помітна (до 20–30%).
Узагальнюючи, найбільш “ямними” народами Європи є балти, скандинави, слов’яни та германці, тоді як на півдні Європи цей вплив поступово слабшає.

