The Dnipro-Oril Nature Reserve was created to preserve the unique landscape of the middle Dnipro and the Oril River.
устя річки Оріль
The vegetation cover of the reserve is predominantly forested, with oak forests prevailing. About 89% of the area consists of long-term floodplain forests. Additionally, smaller areas are occupied by forests of white willow, white poplar, black poplar, and alder. In the central part of the reserve, there are patches of sandy steppe, shrubs, and artificial plantations of pine and white acacia.
In the steppe areas, rare species such as Dubrava tulip, blackening pasqueflower, Bushe’s corydalis, netted crocus, Dnipro feather grass, several species of orchids, water caltrop, and floating salvinia can be found. Three plant species are listed in the European Red List: Dnipro ragwort, Ukrainian goatsbeard, and Don hornwort.
велосипедний шлях через заповідник
The floodplains stretching from Kamianske to Dnipro have preserved unique representatives of the flora and fauna of the Dnipro region. Here, beautiful white water lilies (nymphaeas) can be seen.
Оріль
Additionally, 38 species of mammals have been recorded in the reserve, six of which are listed in the Red Book of Ukraine: greater and lesser noctule bats, badger, stoat, Eurasian otter, and steppe mouse. Other inhabitants include wolves, foxes, hares, white-bellied hedgehogs, Eurasian beavers, wild boars, roe deer, European elk, squirrels, muskrats, raccoon dogs, and sika deer.
The reserve’s waters are home to 41 species of fish, with the most common being pike, silver crucian carp, bleak, roach, rudd, European minnow, tench, bream, bitterling, loach, zander, perch, and round goby. Some species are listed in the Red List of the Dnipropetrovsk region, including dace, riffle minnow, blue bream, sabrefish, burbot, and three-spined stickleback. The reserve is also home to the sterlet, which is listed in the Red Book of Ukraine.
Дніпровсько-Орільський заповідник
The fauna of the Dnipro-Oril Nature Reserve is equally fascinating. More than 2,000 animal species have been recorded here, with insects showing the greatest diversity—around 1,500 species. Among them, 18 are listed in the Red Book of Ukraine, including the splendid brocade moth, oak hawk-moth, great tiger moth, emperor dragonfly, Hungarian ground beetle, stag beetle, festive burnet, scarce swallowtail, steppe scolia, and others.
In 1635, by order of the Polish King Władysław IV, the Kodak Fortress was built on the right bank of the Dnipro River, near the Dnipro rapids. The construction was overseen by the French engineer Guillaume Le Vasseur de Beauplan, who was renowned for his fortifications throughout the Polish-Lithuanian Commonwealth.
Кодацька балка – північний рубіж Кодацької фортеціна горі – залишки фортеціна валах Кодацької фортеці
The fortress held strategic importance as it blocked the route from Zaporizhzhia to Kyiv and Volhynia, restricting the movement of the Zaporizhian Cossacks. It was well-fortified, featuring earthen ramparts, bastions, a moat, and a garrison of Polish troops.
However, on the night of August 5, 1635, a detachment of Zaporizhian Cossacks led by Ivan Sulyma launched a swift night assault, annihilated the garrison, and destroyed the fortress. This event became one of the first armed uprisings of the Cossacks against Polish rule.
цвинтар в Старому Кодаку
In 1645, the Poles rebuilt Kodak and significantly reinforced its fortifications. The fortress played a crucial role during Bohdan Khmelnytsky’s National Liberation War (1648–1657). However, after Left-Bank Ukraine was annexed by the Muscovite Tsardom, Kodak gradually lost its importance and fell into decline.
Legends of Kodak
Sulyma’s Treasure
According to local lore, during the 1635 assault, Ivan Sulyma ordered his Cossacks to hide part of their loot in the fortress’s underground passages. Some believe that these treasures remain buried somewhere beneath the ground.
The Ghost of the Fortress
Residents tell of a ghostly Cossack warrior wandering the ruins at night, guarding the ancient secrets of Kodak. Some claim to have seen the shadow of a hetman-like figure, which vanishes at dawn.
The Cossack Grave
Legend has it that near the ruins of Kodak lies a mass grave of Cossacks who perished defending the fortress. Some historians suggest that this site may still contain undiscovered 17th-century burials.
Kodačka Balka
Kodačka Balka is an integral part of the historical and geographical landscape of Staryi Kodak. This natural ravine, formed by erosion, acted as a natural barrier, protecting the fortress from enemy attacks. Due to its shape, the balka provided an additional defensive line, where Cossacks could position themselves during battles.
According to local legends, the depths of Kodačka Balka held the secrets of the Cossacks—ranging from unknown hiding places to potential treasures that may still await discovery. Today, this place attracts archaeologists, historians, and tourists eager to immerse themselves in the atmosphere of the Cossack era and experience the grandeur of nature, which has witnessed countless historical events.
Staryi Kodak Today
Today, Staryi Kodak is a historical landmark where the remnants of the fortress walls have been preserved. The site attracts archaeologists, historians, and tourists who come to witness the ruins and experience the spirit of the Cossack era. Every year, historical reenactments and festivals dedicated to the glorious past of the Zaporizhian Sich are held here.
“простягся посеред Дніпра великий і значний острів
Таволжаний. На різних планах Дніпра й у різних мемуаристів та дослідувачів його звуть порізному: Таволжаний, Вільшаний, Таволшанський, Таваджанський, Тавольжанской,
Таволжанка, у місцевих селян – Тівільжан. А що на цьому острові переважає лісова рослина
таволга, правильніше буде назва Таволжаний.”
З правого боку в річці, супроти південного кінця острова Орлового, стоїть камінь
Крячиний, або Крячок. Влітку на ньому завжди сідають крячки, од яких і вийшла назва
каменя. Весною камінь ховається у воді, і тоді місцеві люди звуть його Крячиною заборою.
Нижче Орлового острова підходять до Дніпра з лівого боку одна за одною балки: Велика
Бицулина, Мала Бицулина і Таволжанка, і тут же впадає в очі невеликий, але дуже високий,
скелястий, славний своєю назвою острів Перун, за місцевою вимовою Перун, навіть Перен.
Коли, через що й хто саме дав таку назву цьому острову – невідомо, але те, що говорять
про цей острів місцеві столітні діди-оповідачі, нагадує те, що говорить 988 року руський
літописець про Перуна, поганського бога наших далеких предків.
– Подивіться ви на цей острів Перун та й скажіть, на кого він схожий.
– Та на кого ж?
– На змія: оце, де найвища його частина, це голова; оце по середині, де перепояска, це його
стан; а оце, де його кінець, це його хвіст.
І справді, як подивишся на острів Перун трохи оддаля, то побачиш перед собою немов би
якесь величезне чудище, що простяглось вздовж лівого берега Дніпра головою на північ, а
хвостом на південь з перехватом на середині.
– Це був колись такий поганський бог у наших предків, і стояв він десь у Києві, так
київський князь Святославський, як прийняв святий закон Христа, звалив того бога на землю,
одтяг його до Дніпра та й шпурнув у воду. То він як поплив, як поплив та опинився аж між
порогами та оце тут і перекинувся в острів.
– Ото так і було?
– Ото так мені казав мій дід, а він прожив на віку дев’яносто п’ять годів, так йому за його
довгий вік довелось багато чого чути.
балка Таволжанська
Через Змієву печеру на деяких планах порожистої частини Дніпра та в деяких
дослідувачів острів Перун неправильно називають ´Змеиною скалоюª. У лоцманів і місцевих
селян це острів Перун.
Цей острів добре й гаразд знають старі лоцмани, які доводять, що колись на ньому був
чудовий, розкішний, великий, густий ліс: росли вікові дуби, татарські кленки, гнучкі високі
Про те, чому печера й самий острів Перун прозвали Змієвими, є декілька народних легенд.
´В тій печері колись-то жив змій-цар з трьома головами; у нього була дочка красуня.
Змій беріг свою дочку, щоб вона не покохала якогось руського царевича, та все-таки не вберіг:
красуня відпливла з якимся лицарем по Дніпру аж у Чорне море. З того часу змій зробився ще
лютішим, ніж він був до того, і щодня вилітав куди-небудь в округу за новою жертвоюª.
´Колись, кажуть, змій був на небі і літав по всьому світу; його всі боялись, а інші то й
кланялись йому. Як узнав про те бог, що йому поклоняються, взяв й пооднімав у нього крильця,
він упав з неба в Дніпро та й поплив. Идолопоклонці бігли берегом та й кричали: ´Перуне,
Перуне, припливи до берегаª. Він приплив до острова, і показалась йому глибока нора; він туди
й пропав. Від того часу й прозвано острів Перуновимª.
´Кажуть, що Перунового острівка тут не було, а приплив на| ньому змій відкілясь з гори.
Як плив він, тоді, кажуть, одним боком бігли идолопоклонці й викликали на берег, а другим
вийшли назустріч православні й почали молебствувати та заклинати. Де стояли наші з
корогвами, туди він підплив і став. Змієва нора збоку Дніпра була, кажуть, дуже глибока, а
після того, як змій згинув, скеля зійшлась щільно, і нори нема. Бить-то так було, а чи правда
цьому – не знаюª.
Про цей острів Перун ось що чув я від старих людей. Якось, кажуть, бог Перун плів
Дніпром, і його хвилею викинуло на острів; тут його заховано, а потім одкопано. На ньому,
кажуть, золота було три пуди, а сам зроблений з дерева. Від того й острів став Перун. На
Перуні, від Дніпра, є нора: ´Колись, кажуть, там жив змій, і йому носили людей. Нору звали
Змієвоюª.
´Скільки в пам’ятку, острів зветься Перуном. На ньому висока скеля, а в ній, від
Дніпрового ходу, скоти . До Христового рождення, кажуть, там жив змій; він гарбав під себе
жінок і дівок, а мужів пожирав. Як Христос народився, змія прокляв, а потім його звоював
якийся багатир. У змія, кажуть, було три голови й крила. Він, як летить, освіщає ввесь світ, а
вогонь так і палаєª.
Супроти середини Перуна, на 16 саж. од правого берега острова, лежить у воді камінь Ревун
The islands “Makhartet” – Great and Small, formed after the construction of the DniproHES dam, as a result of the rise in water level and flooding of parts of the mouth of the Vorona River and the spill of the Dnipro River.
Махартет, Ворона, Дзвонець
The Dzvonetsky Threshold, or Zvin, is completely underwater, with only rocks along the shore indicating its location.
The village of Ivkivtsi is located in the Cherkasy region, near the city of Chyhyryn, and is known for its rich history, cultural heritage, and stunning landscapes.
History and Archaeological Discoveries
The area around Ivkivtsi attracts archaeologists due to numerous ancient settlement findings. In 2020, a burial site of the Zarubintsy culture and a Scythian settlement were discovered in the village. These findings provide valuable insights into the life and daily routines of the Iron Age population that once inhabited this land.
Near the village stands Semydubova Hill, which holds special significance in local legends. According to folklore, this is where the Cossacks reburied the remains of Hetman Bohdan Khmelnytskyi. Although this hypothesis lacks scientific confirmation, it adds a unique charm to the local tales.
Additionally, not far from Ivkivtsi lies the Motronynske Hillfort—one of the largest hillforts of the Early Scythian period, dating back to the mid-7th century BCE. This highlights the strategic importance of the region in ancient times.
The Windmill
Ivkivtsi is home to a preserved windmill known as the Odyntsi Windmill, built in 1906 by craftsman Oksentiy Odynts. The mill witnessed numerous historical events, including World War II, and remained operational until 1969.
In 2008, local residents, including Nazar Lavrinenko, took on the restoration of the windmill, preserving its authentic appearance. Today, the mill is not only a tourist attraction but also part of an educational project that introduces visitors to traditional grain milling techniques.
The “Zernoland” Project
The idea of creating the interactive ethnographic complex “Zernoland” belongs to Nazar Lavrinenko. On the site of a former Soviet collective farm, he established a unique agricultural park-museum that combines history, crafts, and traditions.
The project includes an ethnographic museum, a blacksmith’s workshop, a calligraphy studio, a motanka doll workshop, a weaving studio, a papermaking workshop, and a pottery workshop. Visitors can not only learn about traditional crafts but also participate in folk games, try their hand at ancient trades, and visit the restored windmill.
Today, Ivkivtsi attract tourists with their authenticity and preserved traditions. Thanks to the initiative of Nazar Lavrinenko and the “Zernoland” team, the village has become a key center of rural tourism—hardly any excursion bypasses Ivkivtsi.
