Гусинці: зникле село на дні Дніпра
Коли води Канівського водосховища піднялися у 1971 році, вони поглинули не лише вулиці, будинки та церкви – вони приховали цілу історію. Село Гусинці, що понад два століття жило на лівому березі Дніпра, зникло під хвилями, залишивши по собі лише урочище та спогади старожилів.
Найвищі точки утворили декілька островів. На одному, власне і стоїть церква, другий – це Лиса гора – де проходять головні відьомські шабаші на всю Наддніпрянщину.(початок кожної повні з заходом сонця)
Сьогодні, коли рівень води падає, з-під поверхні іноді виринають залишки минулого: уламки будівель, фундаменти старої церкви, а подекуди навіть цегла, з якої колись будували хати.
Перехрестя шляхів
У XVIII столітті Гусинці були невеличким хутором на торговому шляху. Тут зупинялися купці, вояки та подорожні. Коли село стало частиною Київського намісництва, воно поступово розрослося, перетворюючись на повноцінне поселення. У XIX столітті тут з’явилися школа, православний храм, чернечий скит, а при ньому – лікарня та млин.
Ремесло жителів було унікальним: вони плели з лози не лише кошики, а й стільці, столи, навіть дитячі колиски. Можливо, саме рибний промисел та торгівля виробами врятували село від найстрашніших наслідків голодомору.
Останні роки перед затопленням
У середині XX століття Гусинці були живим селом із понад тисячею мешканців. Тут знімали фільми, а військова частина на околиці слугувала місцем армійських тренувань. Але рішення про будівництво Канівського водосховища поставило крапку в історії села. Люди залишали свої домівки, розбирали будинки, перевозили майно. Лише церква стояла до останнього, допоки її стіни не опинилися у воді.
Сьогодні урочище Гусинці – це нагадування про те, як гігантоманські проекти змінюють ландшафт і долі. Острівці, що виринають із води, – це останні сліди поселення, що колись жило своїм тихим, але насиченим життям.
Проте пам’ять про нього живе в серцях старожилів, на пожовклих фотографіях й у скам’янілих стінах старовинної церкви, яка чудом вистояла.
Від села залишилось три будівлі -будинок лісника, школа і церква.
У будиночку лісника можна зупинитись на ночівлю.
Церква, що не потонулаЄдина споруда, що вціліла після затоплення, — Покровська церква. Цей храм було збудовано в 1822 році коштом місцевих козаків та селян. Вона вражала гармонійною архітектурою: масивні стіни, гарний купол і витончені деталі робили її справжнім архітектурним шедевром.
Після затоплення церква опинилася посеред води, напівзруйнована, але не знищена. Довгий час вона стояла самотньою серед хвиль, немов привид минулих часів. Деякі частини споруди поступово руйнувалися, але основна конструкція вистояла.
Сучасний стан
На початку 2010-х років храм вирішили відновити. Церкву підняли домкратами, насипали навколо неї міні острів, а до нього веде дерев’яний місток. Прикро, що старовинні фрески замалювали а баню поставили пластмасову баню і китайський хрест.
До церкви можна дістатись по містку з лівого берега, або на човні чи байдарці з Ржищева.
