Острів Таволжанський і Перун
Ось що про ці острови писав Дмитро Яворницький:
“простягся посеред Дніпра великий і значний острів
Таволжаний. На різних планах Дніпра й у різних мемуаристів та дослідувачів його звуть порізному: Таволжаний, Вільшаний, Таволшанський, Таваджанський, Тавольжанской,
Таволжанка, у місцевих селян – Тівільжан. А що на цьому острові переважає лісова рослина
таволга, правильніше буде назва Таволжаний.”
З правого боку в річці, супроти південного кінця острова Орлового, стоїть камінь
Крячиний, або Крячок. Влітку на ньому завжди сідають крячки, од яких і вийшла назва
каменя. Весною камінь ховається у воді, і тоді місцеві люди звуть його Крячиною заборою.
Нижче Орлового острова підходять до Дніпра з лівого боку одна за одною балки: Велика
Бицулина, Мала Бицулина і Таволжанка, і тут же впадає в очі невеликий, але дуже високий,
скелястий, славний своєю назвою острів Перун, за місцевою вимовою Перун, навіть Перен.
Коли, через що й хто саме дав таку назву цьому острову – невідомо, але те, що говорять
про цей острів місцеві столітні діди-оповідачі, нагадує те, що говорить 988 року руський
літописець про Перуна, поганського бога наших далеких предків.
– Подивіться ви на цей острів Перун та й скажіть, на кого він схожий.
– Та на кого ж?
– На змія: оце, де найвища його частина, це голова; оце по середині, де перепояска, це його
стан; а оце, де його кінець, це його хвіст.
І справді, як подивишся на острів Перун трохи оддаля, то побачиш перед собою немов би
якесь величезне чудище, що простяглось вздовж лівого берега Дніпра головою на північ, а
хвостом на південь з перехватом на середині.
– Це був колись такий поганський бог у наших предків, і стояв він десь у Києві, так
київський князь Святославський, як прийняв святий закон Христа, звалив того бога на землю,
одтяг його до Дніпра та й шпурнув у воду. То він як поплив, як поплив та опинився аж між
порогами та оце тут і перекинувся в острів.
– Ото так і було?
– Ото так мені казав мій дід, а він прожив на віку дев’яносто п’ять годів, так йому за його
довгий вік довелось багато чого чути.

Через Змієву печеру на деяких планах порожистої частини Дніпра та в деяких
дослідувачів острів Перун неправильно називають ´Змеиною скалоюª. У лоцманів і місцевих
селян це острів Перун.
Цей острів добре й гаразд знають старі лоцмани, які доводять, що колись на ньому був
чудовий, розкішний, великий, густий ліс: росли вікові дуби, татарські кленки, гнучкі високі
Про те, чому печера й самий острів Перун прозвали Змієвими, є декілька народних легенд.
´В тій печері колись-то жив змій-цар з трьома головами; у нього була дочка красуня.
Змій беріг свою дочку, щоб вона не покохала якогось руського царевича, та все-таки не вберіг:
красуня відпливла з якимся лицарем по Дніпру аж у Чорне море. З того часу змій зробився ще
лютішим, ніж він був до того, і щодня вилітав куди-небудь в округу за новою жертвоюª.
´Колись, кажуть, змій був на небі і літав по всьому світу; його всі боялись, а інші то й
кланялись йому. Як узнав про те бог, що йому поклоняються, взяв й пооднімав у нього крильця,
він упав з неба в Дніпро та й поплив. Идолопоклонці бігли берегом та й кричали: ´Перуне,
Перуне, припливи до берегаª. Він приплив до острова, і показалась йому глибока нора; він туди
й пропав. Від того часу й прозвано острів Перуновимª.
´Кажуть, що Перунового острівка тут не було, а приплив на| ньому змій відкілясь з гори.
Як плив він, тоді, кажуть, одним боком бігли идолопоклонці й викликали на берег, а другим
вийшли назустріч православні й почали молебствувати та заклинати. Де стояли наші з
корогвами, туди він підплив і став. Змієва нора збоку Дніпра була, кажуть, дуже глибока, а
після того, як змій згинув, скеля зійшлась щільно, і нори нема. Бить-то так було, а чи правда
цьому – не знаюª.
Про цей острів Перун ось що чув я від старих людей. Якось, кажуть, бог Перун плів
Дніпром, і його хвилею викинуло на острів; тут його заховано, а потім одкопано. На ньому,
кажуть, золота було три пуди, а сам зроблений з дерева. Від того й острів став Перун. На
Перуні, від Дніпра, є нора: ´Колись, кажуть, там жив змій, і йому носили людей. Нору звали
Змієвоюª.
´Скільки в пам’ятку, острів зветься Перуном. На ньому висока скеля, а в ній, від
Дніпрового ходу, скоти . До Христового рождення, кажуть, там жив змій; він гарбав під себе
жінок і дівок, а мужів пожирав. Як Христос народився, змія прокляв, а потім його звоював
якийся багатир. У змія, кажуть, було три голови й крила. Він, як летить, освіщає ввесь світ, а
вогонь так і палаєª.
Супроти середини Перуна, на 16 саж. од правого берега острова, лежить у воді камінь Ревун
