Місто Крилів, відоме також як Новогеоргіївськ, має багату історію, яка сягає початку XVII століття.
Заснування та історичний розвиток
У 1615 році польська адміністрація заснувала укріплене містечко Крилів при впадінні річки Тясмин у Дніпро. Місто мало стратегічне значення, контролюючи переправи через обидві річки. Того ж року польський король на прохання чигиринського старости Даниловича надав Крилову Магдебурзьке право, що сприяло його розвитку як міського центру.
Протягом XVII століття Крилів був свідком численних військових конфліктів між козаками, поляками та татарами. У 1625 році поблизу села Таборище відбулася битва козаків під проводом М. Жмайла з польським військом, яка завершилася підписанням Куруківської угоди. У 1647 році Богдан Хмельницький перебував у Крилівській фортеці в ув’язненні.
Крилівська фортеця
була зведена за ініціативи Миргородського полковника Василя Петровича Капніста у 1741 році на польському кордоні, на правому березі Тясмина, неподалік впадіння останнього в Дніпро. Укріплення постало поряд з Крилівською слободою, підконтрольною уряду Гетьманщини. Слобода була заселена у 1730-х роках напроти містечка Крилів, яке знаходилося на лівому березі Дніпра, і яке в документах ХVІІІ століття часто згадується під назвою Старий Крилів або Крилів Польський. Останній заснований 1615 року Корсунським старостою Яном Даниловичем.
Крилівська фортеця була земляною, неправильної чотирикутної форми “сажень около 300 в окружности”, з чотирма бастіонами, чотирма напівбастіонами та двома ворітьми, оточена сухим ровом та частоколом за ним. На території твердині були збудовані будинки для її гарнізону, церква, пороховий погріб, провіантський магазин (склад) та кілька сторожок. З укріплення можна було виїхати у напрямку Цибулівської фортеці та Круківського шанця.
Оскільки фортеця знаходилася в районі Крилівсько-Максимівської переправи на Дніпрі, вона і її гарнізон виконували не лише роль адміністративного осередку Крилівської сотні, а й стратегічного об’єкта в боротьбі з гайдамаками, котрі орудували в той час у Задніпров’ї та на території т. зв. Польської України. Крилівська фортеця була діючою ще й у 1770-х роках. За часів Нової Сербії вона була центром 1-ї роти пандурського (піхотного) полку, а після її ліквідації була осередком 1-ї роти Жовтого гусарського полку. У 80-х роках ХVІІІ століття фортеця і форштадт поряд з нею були перетворені у внутрішнє місто, яке в документах фіксується під назвою Крилів. На рубежі ХVІІІ – ХІХ століть укріплення було розгорнуте.
Після другого поділу Речі Посполитої Крилів та Старий Крилів на деякий час були об’єднанні в єдине місто. У 1795 році воно стало повітовим центром та отримало назву Олександрія. Через рік повіт було ліквідовано, а місту повернено історичну назву – Крилів. У 1831 році правобережна частина міста отримала назву Новогеоргіївськ, а лівобережна – залишилася Криловом. Нині територія міста затоплена водами Кременчуцького водосховища.
План Крилівської фортеці 1757 року наприкінці ХІХ століття опублікував військовий інженер Ф. Ласковський. За виявленим кресленням Олександр Чорний зробив графічні реконструкції об’єкта.
Згадки в піснях та літературі
Крилів згадується в українських народних піснях та думах, пов’язаних із козацькою тематикою. Зокрема, у думах про Богдана Хмельницького та інших козацьких ватажків місто фігурує як місце важливих подій. Поет Віктор Соколов, уродженець цих країв, описував Крилів у своїх творах, зокрема згадуючи церкву в стилі українського бароко, збудовану на кошти Петра Сагайдачного.
Затоплення міста та доля будівель
У 1960 році, у зв’язку з будівництвом Кременчуцького водосховища на Дніпрі, місто Новогеоргіївськ було повністю затоплене. Населення переселили до новозбудованого міста Світловодськ. Більшість будівель залишилися під водою, проте деякі споруди були демонтовані та перенесені в інші місця. Зокрема, цінні архітектурні елементи та реліквії з церков були збережені та передані до музеїв або інших храмів.
Сьогодні на місці колишнього Крилова розташоване Кременчуцьке водосховище, а пам’ять про місто живе в історичних дослідженнях, літературних творах та спогадах нащадків переселенців.
